Чернігівське відділення УБА відповідно плану роботи на 2012 р. 25 вересня організувало культурно-освітню поїздку до бібліотек Вінничини. Всього Вінницю відвідали 44 члени ЧОВ УБА з бібліотек області: ОУНБ ім. В.Г. Короленка, обласна бібліотека для юнацтва, обласна бібліотека для дітей, Бахмацька, Бобровицька, Городнянська, Козелецька, Носівська, Чернігівська ЦБС, Чернігівська міська ЦБС та наукова бібліотека Чернігівського НДПУ ім. Т.Г. Шевченка. В ході поїздки бібліотекарі ознайомились з роботою Вінницької ОУНБ ім. К.А. Тімірязєва, бібліотекою Вінницького державного педагогічного університету ім. М.М. Коцюбинського та побували в музеї садибі М.І. Пирогова.
Колеги вінницьких бібліотек тепло зустріли чернігівців, розповіли історію бібліотеки та поділились досвідом роботи у сучасних умовах.
Своїми враженнями поділилися учасники поїздки:
Ця робоча поїздка дала нам шанс побачити надбання, переваги, здобутки бібліотекарів, поспілкуватися, вивчити їхній досвід, поділитися задумками, проблемними питаннями та допомогти віднайти один одному правильні рішення. Безперечно, немає нічого кращого живого спілкування, після таких відряджень обов’язково з’являються нові ідеї, нові проекти, бажання побачене адаптувати відносно своєї книгозбірні. І, якщо на власні очі бачиш, що бібліотеки розвиваються, вдосконалюються і конвертуються в інформаційні центри (на прикладі книгозбірень, які ми мали щастя відвідати), то від відчуття радості за колег, хочеться працювати, творити, шукати і знаходити.
Колектив Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка
Якщо чесно, то у Вінниці я ніколи не була і навряд чи поїхала б, якби не робота. Спочатку ця подорож сприймалась не більше, ніж відрядження. Ну ви розумієте: підйом у чотири ранку, шість годин невпинного сидіння у статичній позі, ще й спати охота. Навіть чарівний світанок над лісами Чернігівщини не міг підбадьорити.
Та лишень екскурсійний автобус в’їхав у місто, я відчула якусь зміну. Вінниця причарувала до себе з першого ж погляду: вузенькі вулички та широкі площі, елегантні старі будинки, оповиті плющем та шикарні багатоповерхівки, "кам’яні джунглі" та затишні сквери. Все місто просочене дивним, але приємним відчуттям контрасту, поєднання зухвалої сучасності з поважною старістю.
І, на мою думку, Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені К.А. Тімірязєва повністю вписується в загальну атмосферу міста: консервативні традиції тут успішно поєдналися з новаторським осучасненням та автоматизацією. А це, як на мене, вдалий коктейль, бо не можна на руїнах старого храму одразу ж будувати новий – людська віра щирою не буде.
Дуже додає впевненості, не дає розгубитися привітний, чуйний, завжди усміхнений персонал. Відчуваєш себе не гостем, котрий через декілька годин поїде, а таким же відвідувачем та жителем міста, як і всі. Тепло та привітно, як вдома.
Мені, як представнику "молодого покоління" до нестями сподобались усілякі цікавинки та веселі штучки як в окремих відділах, так і де-не-де в загадкових лабіринтах бібліотеки. Це різні чоловічки, що вказують та нагадують про деякі послуги бібліотеки чи відділу, смайли, що підіймають настрій, крісло-пуф у вигляді футбольного м’яча, і, як мені здалось, символ усієї бібліотечної системи – черепашка, що живе в одному з відділів. Чому символ? Бо всі стереотипно вважають, що черепахи – це повільні рептилії, що в разі першої ж небезпеки ховаються в панцир. Та насправді це милі прудкі створіннячка, мудрість яких прославлена багатьма народами світу. А як відомо, диму без вогню не буває.
Такого роду цікавинки не тільки допомагають зорієнтуватись в бібліотеці, а й розряджають серйозну атмосферу храму науки та культури.
Хоча через ремонт у деяких відділах ми не змогли побачити повну картину бібліотеки, та це є дуже добрим знаком, що керівництво закладу дбає про другу домівку бібліотекарів та створює найкомфортніші умови для своїх читачів.
Як бібліотекар відділу мистецтв я не могла не звернути увагу на естетичне оформлення бібліотеки і була приємно вражена. Кожен відділ світлий, охайний та має свої "родзинки". Перлиною ж оформлення я вважаю віконні вітражі на першому поверсі. Вже з порогу ти потрапляєш в казковий світ мудрості та пізнання.
Звісно, для мене приглянулись декотрі незручності, що бібліотека розділена на два корпуси, а не знаходиться в одній будівлі. Але з іншої сторони це і добре, бо ж фонди бібліотеки об’ємні і на їх коректне та зручне розташування треба місце. Тому перейти дорогу до іншого корпуса – не така складна справа.
На мою думку, єдиним мінусом стало те, що не було роздаткового матеріалу, тобто буклетів чи брошурок в цілому про бібліотеку, про кожен відділ. Звісно, гостям цікаво та яскраво розповіли і показали історію бібліотеки, ознайомили з роботою кожного структурного підрозділу, але ж не все можна запам’ятати. До того ж майже половина розгубиться, підстрибуючи шість годин на ямках по дорозі додому, ще чверть зітруть хвилювання та емоції від подорожі, і звісно свою частку забере втома. От і виходить, що розповідаєш потім своїм колегам про поїздку сухо, мало і не так, як варто було б. Тим паче "краще один раз побачити, ніж сто разів почути". Особливо для мене – людини з більш розвиненою зоровою пам’яттю. Плюс до всього читачам теж було б цікаво знати більше про можливості бібліотеки, та й додаткова реклама ніколи не зайва.
Та я думаю, до наступного нашого візиту цей маленький недолік наші колеги виправлять.
Хоч під кінець екскурсії втома і давалась взнаки, скоріше це було позитивним явищем, ніж навпаки. І радісними та натхненними ми повернулись до своїх домівок.
Скрипка Катя, бібліотекар відділу мистецтв
Бібліотекарі Городнянської ЦБ щиро дякують Чернігівському відділенню УБА в особі її голови Аліфіренко І.М. за цікаву та корисну поїздку до колег у Вінницю. Сподобались як і дизайн бібліотек, так і щирість та гостинність приймаючої сторони. Маємо надію, що це була перша, але не остання наша поїздка. При відвідуванні бібліотек інших областей бажано б відвідати районні та сільські книгозбірні. Приємно те, що завдяки робочій поїздці ми мали змогу відвідати музей-садибу М.І. Пирогова. Хотілося б ще екскурсію містом. Ще раз дякуємо.
Городнянська ЦБ
Колеги вінницьких бібліотек тепло зустріли чернігівців, розповіли історію бібліотеки та поділились досвідом роботи у сучасних умовах.
Своїми враженнями поділилися учасники поїздки:
Ця робоча поїздка дала нам шанс побачити надбання, переваги, здобутки бібліотекарів, поспілкуватися, вивчити їхній досвід, поділитися задумками, проблемними питаннями та допомогти віднайти один одному правильні рішення. Безперечно, немає нічого кращого живого спілкування, після таких відряджень обов’язково з’являються нові ідеї, нові проекти, бажання побачене адаптувати відносно своєї книгозбірні. І, якщо на власні очі бачиш, що бібліотеки розвиваються, вдосконалюються і конвертуються в інформаційні центри (на прикладі книгозбірень, які ми мали щастя відвідати), то від відчуття радості за колег, хочеться працювати, творити, шукати і знаходити.
Колектив Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка
Якщо чесно, то у Вінниці я ніколи не була і навряд чи поїхала б, якби не робота. Спочатку ця подорож сприймалась не більше, ніж відрядження. Ну ви розумієте: підйом у чотири ранку, шість годин невпинного сидіння у статичній позі, ще й спати охота. Навіть чарівний світанок над лісами Чернігівщини не міг підбадьорити.
Та лишень екскурсійний автобус в’їхав у місто, я відчула якусь зміну. Вінниця причарувала до себе з першого ж погляду: вузенькі вулички та широкі площі, елегантні старі будинки, оповиті плющем та шикарні багатоповерхівки, "кам’яні джунглі" та затишні сквери. Все місто просочене дивним, але приємним відчуттям контрасту, поєднання зухвалої сучасності з поважною старістю.
І, на мою думку, Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені К.А. Тімірязєва повністю вписується в загальну атмосферу міста: консервативні традиції тут успішно поєдналися з новаторським осучасненням та автоматизацією. А це, як на мене, вдалий коктейль, бо не можна на руїнах старого храму одразу ж будувати новий – людська віра щирою не буде.
Дуже додає впевненості, не дає розгубитися привітний, чуйний, завжди усміхнений персонал. Відчуваєш себе не гостем, котрий через декілька годин поїде, а таким же відвідувачем та жителем міста, як і всі. Тепло та привітно, як вдома.
Мені, як представнику "молодого покоління" до нестями сподобались усілякі цікавинки та веселі штучки як в окремих відділах, так і де-не-де в загадкових лабіринтах бібліотеки. Це різні чоловічки, що вказують та нагадують про деякі послуги бібліотеки чи відділу, смайли, що підіймають настрій, крісло-пуф у вигляді футбольного м’яча, і, як мені здалось, символ усієї бібліотечної системи – черепашка, що живе в одному з відділів. Чому символ? Бо всі стереотипно вважають, що черепахи – це повільні рептилії, що в разі першої ж небезпеки ховаються в панцир. Та насправді це милі прудкі створіннячка, мудрість яких прославлена багатьма народами світу. А як відомо, диму без вогню не буває.
Такого роду цікавинки не тільки допомагають зорієнтуватись в бібліотеці, а й розряджають серйозну атмосферу храму науки та культури.
Хоча через ремонт у деяких відділах ми не змогли побачити повну картину бібліотеки, та це є дуже добрим знаком, що керівництво закладу дбає про другу домівку бібліотекарів та створює найкомфортніші умови для своїх читачів.
Як бібліотекар відділу мистецтв я не могла не звернути увагу на естетичне оформлення бібліотеки і була приємно вражена. Кожен відділ світлий, охайний та має свої "родзинки". Перлиною ж оформлення я вважаю віконні вітражі на першому поверсі. Вже з порогу ти потрапляєш в казковий світ мудрості та пізнання.
Звісно, для мене приглянулись декотрі незручності, що бібліотека розділена на два корпуси, а не знаходиться в одній будівлі. Але з іншої сторони це і добре, бо ж фонди бібліотеки об’ємні і на їх коректне та зручне розташування треба місце. Тому перейти дорогу до іншого корпуса – не така складна справа.
На мою думку, єдиним мінусом стало те, що не було роздаткового матеріалу, тобто буклетів чи брошурок в цілому про бібліотеку, про кожен відділ. Звісно, гостям цікаво та яскраво розповіли і показали історію бібліотеки, ознайомили з роботою кожного структурного підрозділу, але ж не все можна запам’ятати. До того ж майже половина розгубиться, підстрибуючи шість годин на ямках по дорозі додому, ще чверть зітруть хвилювання та емоції від подорожі, і звісно свою частку забере втома. От і виходить, що розповідаєш потім своїм колегам про поїздку сухо, мало і не так, як варто було б. Тим паче "краще один раз побачити, ніж сто разів почути". Особливо для мене – людини з більш розвиненою зоровою пам’яттю. Плюс до всього читачам теж було б цікаво знати більше про можливості бібліотеки, та й додаткова реклама ніколи не зайва.
Та я думаю, до наступного нашого візиту цей маленький недолік наші колеги виправлять.
Хоч під кінець екскурсії втома і давалась взнаки, скоріше це було позитивним явищем, ніж навпаки. І радісними та натхненними ми повернулись до своїх домівок.
Скрипка Катя, бібліотекар відділу мистецтв
Бібліотекарі Городнянської ЦБ щиро дякують Чернігівському відділенню УБА в особі її голови Аліфіренко І.М. за цікаву та корисну поїздку до колег у Вінницю. Сподобались як і дизайн бібліотек, так і щирість та гостинність приймаючої сторони. Маємо надію, що це була перша, але не остання наша поїздка. При відвідуванні бібліотек інших областей бажано б відвідати районні та сільські книгозбірні. Приємно те, що завдяки робочій поїздці ми мали змогу відвідати музей-садибу М.І. Пирогова. Хотілося б ще екскурсію містом. Ще раз дякуємо.
Городнянська ЦБ
Немає коментарів:
Дописати коментар